Phil Rockmore: Чому моделі на основі часток не працюють у покерних рішеннях до флопу

Експерт з покерної стратегії Phil Rockmore поглиблюється в тонкощі побудови діапазону до флопу та його вплив на очікування після флопу. Rockmore стверджує, що використання моделей на основі часток для рішень до флопу фундаментально помилкове. Він пояснює, що гравці часто помилково вважають, що частка до флопу відповідає очікуванням після флопу, що призводить до субоптимальної гри.

Rockmore виділяє дві основні помилки в використанні моделей на основі часток. По-перше, гравці вважають, що частка до флопу руки проти діапазону приблизно відповідає очікуванню гри цієї руки. Наприклад, виклик підвищення на 3,5 великих бленда з рукою, яка має 33% частки, здається розумним на основі шансів на банк. По-друге, гравці вважають, що частка руки на флопі проти діапазону відповідає очікуванню гри цієї руки. Rockmore використовує приклад, де гравець на великому бленді з Jc 9s 4c 2d бачить флоп Qd Jh 8s, має 30% частки та банк на 7,5 великих блендів, що дає очікувану вартість 2,25 великих блендів.

Rockmore надає практичний приклад, де тісний гравець на ранній позиції підвищує, а великий бленд має Qc 8h 7s 2h. Він використовує програму Odds Oracle для побудови моделі розподілу часток для цієї руки проти діапазону суперника. Rockmore обговорює концепцію мінімальної частки та те, як часто рука буде мати певну частку проти діапазону суперника. Він пояснює, що частка руки слід розглядати в контексті діапазонів суперника. Rockmore надає приклади різних текстур флопа та те, як вони впливають на частку руки та загальний діапазон. Він зауважує, що на флопах, які дуже сприятливі для суперника, модель на основі часток не працює, що призводить до значних втрат.